Цей роман визнано українською та зарубіжною критикою не тільки за найвидатніший твір української літератури доби незалежності, а й за один із найважливіших у всій літературі Східної Європи після падіння комунізму. Нагороджений Центральноєвропейською літературною премією «Анґелус» (2013), перекладений англійською, німецькою, польською, чеською, російською мовами, неодноразово відзначуваний як «книжка року» (в Україні, Німеччині, Швейцарії, Польщі), «Музей покинутих секретів», «роман нобелівського класу» (Newsweek Polska); по праву став візитною карткою нової української літератури.
Це — сучасний епос сучасної України: родинна сага трьох поколінь, події якої охоплюють період від 1940-х років до весни 2004-го. Велика література і жорстока правда — про владу минулого над майбутнім, про кохання, зраду і смерть, про споконвічну війну людини за право бути собою.
Цей роман заслуговує всіх похвал, які йому надали як в Україні, так і за кордоном. Оксана Забужко розкриває перед читачем різноманітні шари сучасної української історії, переходячи від двотисячних до сорокових років минулого століття. Її слова психологічно зворушують, змушують переживати разом з персонажами радощі та турботи.
У центрі роману – Дарина Гощинська та Адріян Ватаманюк, дві постаті, які об'єднані коханням, таємницями та прагненням зрозуміти минуле. Розслідування загадкової смерті Олени Довган, яка воювала в УПА, розкриває багатоаспектну природу життя в умовах складності історії та внутрішніх протистоянь людей. Здійснюючи переходи між часами та різними поколіннями, Забужко створює неймовірний сюжет, крізь який можна дослідити таємниці кожного персонажа та їхні взаємозв'язки.
Термін "музей" у назві роману символізує розгорнуту колекцію людських життєвих історій та таємниць. Кожен "зал" представляє окремий вимір часу та долі, що переплітаються між собою, нагадуючи нам, що минуле завжди живе в нас. Це не лише роман, це глибокий погляд на історію України, людські стосунки, важливість збереження пам'яті та спогадів.