Щоденник Володимира Вакуленка-К. — болючі й правдиві записи, які вів письменник від початку повномасштабного вторгнення і під час окупації Ізюма та його рідного села Капитолівки на Харківщині. Аж до викрадення рашистами, неминучість якого усвідомлював, як і те, що в нього мало шансів вижити — бо українець, бо волонтер і активіст, бо має гідність. За день до викрадення Володимир приховав щоденник під вишнею на своєму подвір’ї, заповівши батькові: «Коли наші прийдуть — віддаси».
Як воно – жити в окупації? Якими стають люди? Що відкривається перед очима та в серці? А сьогодні, у День поезії, в небі привітав мене невеликий журавлиний ключ, і крізь їхнє «курли» ніби чулося: «Усе буде Україна! Я вірю в перемогу!» Володимир Вакуленко-К.
До книжки увійшли тексти щоденника окупації, вибрана поезія Володимира Вакуленка-К. для дітей і дорослих, а також історії від друзів, колег та очевидців, що занурять у хроніку перших місяців повномасштабної війни Росії проти України. На жаль, вихід власної книги «Я перетворююсь» Володимир Вакуленко-К. не застав. Письменника було викрадено за доносом, а потім цинічно вбито росіянами у 2022 році на початку повномасштабного вторгнення, під час окупації міста Ізюм та села Капитолівка на Харківщині.
За декілька місяців після виявлення щоденника, ДНК-експертиза підтвердила, що в могилі № 319 у лісі під Ізюмом поховано Володимира Вакуленка. Його життя обірвалося від двох пострілів з пістолета Макарова. 6 грудня 2022 року, у День Збройних Сил України, письменника урочисто перепоховали в Харкові.
___Авторка ідеї та передмови Вікторія Амеліна, координаторка видання Тетяна Терен. Підготовка тексту щоденника Ярини Цимбал, Тетяни Ігошиної. Післямови Сашка Дерманського, Катерини Лихогляд, Ірини Новіцької.
У виданні використано фотографії Вікторії Амеліної, Владислава Краснощока, Леоніда Логвиненка, Максима Ситнікова, КЗК «Харківський літературний музей», а також матеріалиархіву родини Вакуленків та ілюстрації Валерія Пузіка.